|
 Марія Козиренко. Сонячна бомба!
Ділюся з усіма радісною новиною.
Вийшла друком моя поетична збірка "Сонячна бомба".
Тексти з книжки в електронному вигляді можна почитати ТУТ, на Точці або на www.ukrcenter.com
Будь-які питання-побажання-привітання-зауваження приймаються за адресою:
kitebluesky@i.ua Published by:  Марія Козиренко. 2008-08-23 23:01:36 Конкурс фантастичного оповідання «ЗОРЯНА ФОРТЕЦЯ»
(проводиться спільно з редакцією журналу «Українській Фантастичний Оглядач»)
Брати участь в конкурсі може автор, який пише українською мовою в жанрі фантастичного оповідання.
Заявкою на участь у конкурсі є надіслане оповідання.
На конкурс приймаються оповідання від 5000 до 15000 знаків з пробілами, які раніше не друкувались і не з’являлись в Інтернеті. З метою об’єктивності конкурс проводиться анонімно.
Оголошення теми і початок прийому творів - 1 серпня.
Закінчення прийому творів – 30 вересня.
Голосування, 1-й тур: 1-7 жовтня.
Голосування, 2-й тур: 8-14 жовтня.
Твори переможців будуть надруковані в «УФО».
Нагородження переможців першого конкурсу «Зоряна Фортеця» відбудеться в День Фантастики під час проведення Осіннього книжкового ярмарку в м. Києві (листопад).
Докладніше про умови конкурсу можна дізнатись на сайті www.starfort.in.ua
Published by: Марія Козиренко. 2008-08-01 23:49:56 Молода Республіка Поетів
ТИ ЖИВЕШ В УКРАЇНІ?
ТОБІ ДО 30 РОКІВ?
ТИ ПИШЕШ ВІРШІ/ПРОЗУ?
Коли воно так і є - зголошуйся швидше!!!
Бо Молода Республіка Поетів шукає нових імен для цьогорічного Форуму Видавців у Львові=)!
Від вас - біографію і кілька текстів на мило. Фото від 100 кб - теж.
Листи відправляти з темою "МРП"
Якщо ти жж-юзер, у листі має бути нікнейм (за бажанням не розголошуватиметься)
Листи без фото, текстів чи біографії не розглядатимуться.
Про відбір повідомляю я сам. Рішення не оскаржуються, претензії
іґноруються.
by стронґовський
mailto:xmel@ukr.net
Published by: Марія Козиренко. 2008-06-11 00:34:52 Фестиваль "Готелі Харкова"
Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», видавництво «Фоліо», Харківська муніципальна галерея, управління з питань сім’ї та молоді Харківської облдержадміністрації
спільно з фестивалем NON-STOP MEDIA
презентують
фестиваль сучасного мистецтва «Готелі Харкова»
12 травня, 18.00
Харківська муніципальна галерея, вул. Чернишевська, 15.
Фото – Микола Корж, Олександр Маслов, Ігор Нещерет, Ілля Павлов, Антон Пайсов, Дмитро Тітенко.
Література – Лала Багірова, Костянтин Бєляєв, Тетяна Дерюга, Андрій Краснящих, Сергій Лапко, Слава Петров, Роман Трифонов, Андрій Ульяненко, Юрій Цаплін, Ганна Яновська.
Музика – «Госпром», «Море Снів».
Вхід вільний.
13 травня, 18.00
Експериментальна сцена (ЦЕХ) театру ім. Шевченка, вул. Сумська, 9.
Анастасія Афанасьєва
Олег Коцарев
Ростислав Мельників
Анна Мінакова
Валерія Осипова
Юля Тараненко
Сашко Ушкалов
Катріна Хаддад
Сергій Жадан та «Собаки в космосі», Оркестр Че, «Lюк», Сергій Бабкін.
Вхід платний.
Медіа-підтримка: «Харків – що, де, коли».
Підтримка: мистецьке об’єднання «Остання барикада».
Published by: Марія Козиренко. 2008-05-08 20:02:10 Олена Рижко. Карнавал триває.
Олена Рижко. Карнавал триває: Роман. – К.: Факт, 2008. – 248 с. (Серія: «Exceptis excipiendis»).
Епіграфом до першого прозового тексту київської поетки й науковця Олени Рижко можна узяти один з найвідоміших рубаї Дмитра Павличка:
Цей світ, немов митець (Далі, Марчук, Шагал),
Нормальний чоловік, що не впадає в шал,
Але він творить нас шаленими й спокійно
Спостерігає наш кривавий карнавал.
Бо в тексті виразно постає «життя, як дійство, не витончено-театральне з чітко регламентованими законами та обмеженим часопростором, а саме карнавальне, із законами неписаними, грубуватим гумором, і магнетичною, невідворотною силою поглинання, захоплення у свою орбіту всіх і всього» (с. 179).
У центрі ж оповіді – ЖІНКА, ЯКА ШУКАЄ КОХАННЯ.
Кохання чоловіка сильного, який був би їй рівнею, який би не чувся переміщеною особою у її світі. Світі, «сповненому межових пристрастей, емоцій, почуттів… Світі чорно–білому… Попри веселкову різнобарвність найтонших відтінків чуттів, усе-таки чорно–білому… Ні, не так – тільки чорному і білому… Без якої б там не було сірої проміжної смуги… Світі драматичного сприйняття й пере-/проживання щоденного буття/побуту… Світі, у якому гамлетівські питання досі не втратили смислу… Світі, у якому ЛЮБОВ – і Бог, і молитва, і саме життя…» (с. 237)
Яскрава і темпераментна. Вона не приймає половинчастості й ненавидить, коли найзручнішою жертвою обирають любов: «Багато в чому наївна, я таки лишаюся цілком свідомою своїх можливостей і чудово розумію всі реалії світу – цього велетенського кошика для сміття з його бутафорною чи й справжньою величчю й незліченними бідами й виразками, проте все ще сподіваюся, що світ любові можливий, і не тільки в моїй маленькій, затишній черепашці з рожевою перлинкою на дні, а й за її, черепашки, стулками… Все, що можу особисто я, – це принести у світ зовнішній, світ за стулками, бодай трохи любові – не гуманітарної допомоги! не подаяння! не жертви! – а щирого дарунка рівної рівним: народжена під знаком Венери, я не вмію і не хочу жити інакше…» (с. 162).
Жінка, якій залежиться на багатьох речах. Скажімо, аби «ми, українці, відродилися як добірна, гарна нація (ат! розумію, звісно, що надто патосно, проте… це ж мрія – те, що заледве мріє, жевріє, майорить, видніється на обрії, видноколі, виднокрузі, небокраї, горизонті, врешті, – мріє, але не зни-ка-є!)» (с. 23).
Жінка, яка точно знає, що «синиця в руках» не для неї, тому – вперто шукає свого «журавля».
Іван Дзюба, аналізуючи творчість Олени Рижко, зауважив, що наскрізним у її текстах є мотив маски: «Названі і неназвані, вони [маски] змінюються; з деякими розрахунок жорстокий: відслуживши чи й не відслуживши своє, вони опиняються, викинені, під ногами байдужих перехожих і корчаться від болю, – бо ж не маски, а таки обличчя! Бо ролі, які грає Жінка, – поезія і проза Олени Рижко, насамперед, розігрування багатьох жіночих ролей, – це не просто ролі, це те максимальне самовиявлення, яке ніколи не було і ніколи не буде можливим у житті, але завжди досягалося і буде досягатися в художній творчості. Однак максимальне самовиявлення не означає попуску собі – це, навпаки, творення себе через відбір своїх «варіантів», опанування одного й плекання чогось іншого, вгадування й розгадування себе, втішання істиннішим у собі; це й постійні драми зіткнення «Я» зі світом, пристрасті з буденщиною, «Містичної Магістралі» з тяжінням земних неминучостей, – навіть коли акти цих драм зведені до миттєвих психологічних кадрів.
Масок-облич, ролей у Олени Рижко багато; часом їй здається, що вона «стомилася від безкінечної вистави». Але «грає» вона не з потреби лицедійства, а з відчуття невичерпаності свого «Я». І «грає» не лише за себе, а, часом, і за інших – в одвічній грі життя. Серед цих масок-облич – маска П’єро. Маска самотності. Вона її мучить і лякає. Хочеться її скинути. Та коли скинуто маску самоти – за нею постає Самота. Не треба її боятися. Бо тільки в Самоті – не побутовій, а метафізичній – виростає Особистість. І тільки так народжується в ній невтоленна потреба іншої Особистості, – невтоленна потреба, якою перейняті тексти Олени Рижко».
Презентація книжки відбудеться 19 квітня 2008 року в Київському міжнародному університеті.
Published by: Марія Козиренко. 2008-04-16 08:50:41
|
всі публікації
