- Актуальні літературні новини та анонси
- Аналітика літературних подій та процесів
- Огляди книг
- Репортажі та звіти з літературних акцій та прес-конференцій
- Бібліотека ексклюзивних публікацій: проза, поезія, критика,
драматургія, переклади, інтерв'ю, публіцистика
Provocatio – передусім виклик. Виклик себе, виклик нас. Виклик у існування, виклик у життя. Виклик кожному, здатному почути його, здатному відповісти на нього. Виклик тому, чия спроможність відчувати досконале ще не остаточно зникла поміж безмежжя посередніх карикатур, які важко називати творіннями.
У просторі нашої мови такі карикатури скрізь. Тиснучи з усіх боків і дезорієнтуючи, вони поволі стають нормою. І навіть коли спочатку викликають огиду в кожного, хто звик до справжнього, то потім не тільки пристосовують до себе, а й породжують примітивне задоволення. Provocatio – виклик усім, хто ще, хай навіть у стані дезорієнтації та з домішком сумніву, але бачить нікчемність цих потуг. Усім, хто краще ладен терпіти незадоволену потребу досконалого, осягаючи його сутність, ніж відчувати таке задоволення.
Provocatio не є ще одним з тих журналів, які за відомими іменами та яскравими малюнками ховають лише банальний гамір безглуздих розмов ні про що, дозволяючи читачам марнувати час гортанням строкатих, але одноманітних сторінок, що не напружують свідомість, допомагаючи їм зробити ще один крок до нездатності такого напруження. Сторінки журналу – вільний простір для творів талановитих людей, їхніх поглядів на літературу, мистецтво і загалом на світ. Той простір прагне землетрусу, викликаного свободою та сміливістю мислення, землетрусу, який водночас робить можливими свободу та сміливість мислення. Provocatio – намагання спровокувати такий землетрус, до того ж, для цього треба небагато – лише публічність творів та ідей, що є дійсно вартісними, лише надання мегафону голосам, які варто почути.
Provocatio – виклик. Виклик усього. Виклик усіх. Це виклик напруження свідомості, яке одне тільки і перетворює читачів з пасивних споглядальників на активних зацікавлених, що здатні по-справжньому як оцінювати, так і цінувати. Provocatio – виклик цілого світу і водночас виклик у світ. Це виклик у існування, виклик у життя, виклик у справжнє. І передусім – виклик себе, кожного індивідуального себе ще здатного на свободу та сміливість мислення. Цей виклик жадає відповіді.
Я не письменник постмодерніст і ніколи ним не був. Не називайте мене так.
Для тих, хто не знає як ставиться Сергій Жадан до Любка Дереша, до Венедикта Єрофєєва, до Спілки письменників України, до творчих спілок загалом, до постмодернізму, до українського футуризму і Семенка; хто не знає чого не вистачає українській літературі, чого не вистачає самому Жадану, що для письменника найбільший кайф, що він робить, лягаючи спати, що вчинить Жадан з Міністерством освіти, про що він не готовий говорити з широкою аудиторією, які поняття він сприймає скептично; і найголовніше – для тих, хто сумнівається, що цьому “застудженому горлу” можна вірити, власне, і публікується нижченаведана нарізка.
Слідом за епатажною і скандальною Іреною Карпою своє ім`я в історію сучасної української літератури вирішив вписати ще один питомий музикант - фронтмен популярного гурту “Скрябін” Кузьма. Цього року він дебютував з книгою “Я, “Побєда” і Берлін”. Попри рекордні продажі роботи, варто зазначити, що дебют видався непереконливим. Популярність книги, перш за все, зумовлена славою Кузьми як музиканта. А от чи купуватимуть Скрябіна після того, як пізнають його в образі письменника - сказати важко. Читати далі
Не-романтик. Людина блискучої самоосвіти, суворої праці й шаленої активності. Міг писати про що завгодно – а сходив зрештою до наболілого. Наболілої сірості, наболілої порожнечі, серед якої найяскравіша подія – смерть. Все так просто. Валеріан Підмогильний. далі!
Часом видається, що Тарас Прохасько — наскрізь рослинний чоловік і це не лише сильно відчувається у його писаннях, а й помітно виокремлює його з-поміж інших українських прозаїків. Не дивно, що він постійно намагається зафіксувати мінливість незмінності й відтворити втурнішню спорідненість людської душі з рослинним світом. У багатьох творах Тараса присутній біографізм, але це не спрощує його прозу, а навпаки — робить її дуже відвертою й наближає до інтимної сповіді.
Молодий автор належить до тих небагатьох письменників, філософів буття, які намагаються йти шляхом Сковороди, живуть і пишуть відповідно до власних філософських принципів, прислухаючись до внутрішнього голосу. далі..
Пошук по сайту
всі публікації
